Ангельска історія Різдва

В связи с приближением праздников, решил поделиться историей Рождества в собственном представлении. Люблю я этот праздник. (простите, те кто не понимает украинский язык)

Ангельска історія Різдва

Повнота. Гармонія. Мить розділивша вічність. Вічність, що опустилася на землю і дозволила земному і кінцевому побачити себе.

Але... Навіщо? Для чого? Хто? Коли? Ці питання немов чудовий и пьянкий запах квітів обгорнув Гавриїла, не даючи йому насолоджуватися ним. Серед цього пянкого запаху квітів особливої уваги привертав запах квіточки під особливим іменем – ЛЮБОВ. Це слово було для нього чарівним, таємничим, огорнутим прохолодним світанком, і в той же час потужним щоб відповісти на всі питання які виникали у нього. ЛЮБОВ – ось що вразило його.

Зрозуміти мить що стала вічнимою неможливо. Можна почути голос який розповідає про любов, також побачити дію любові і відчути цю дію на собі.

Бог чекав. Чекав перебуваючи у вічному часі, земну годину. Чекав довершенність. Для того щоб виповнити задуманне, для того щоб повернути своїх дітей до себе. Діток які порахували себе занадто розумними, щоб від когось бути залежними, прагнучи незалежності, діточок, які відвернулися від батьківського дому і подумали що краще бути сиротами ніж мати дім, Тата та сімью. Завдяки цьому бажання дітей виконалось. Вони стали сирітками. Відстань в середині сімї стало дуже великою, відтепер бажання дітей повернутися назад було неможливе. Але... Татко ніколи не забував про своїх дітей. Він бачив відстань розділявшу сімью. Відстань і провину могла змінити лиш кров, кров Сина який залишився в сімї. Кров вічності. Кров яка змінить вічність в багряний колір. Кров що буде взивати до небес. Кров що дае свободу вічності, бессмертя, повноту, радість.

Татко дочекався...  Цей момент настав.

Заради непокірних повинен померти покірний, брудних і підлих – чистий і білосніжний, смертних – вічний. Що побудило Його зробити це? Чому Він дав згоду? Роздумуючи над всім цим Гавриїл розумів що одне лиш слово може дати вичерпуючу відповідь на всі запитання – ЛЮБОВ. Любов що знала про  страждання, муки, які чекають на неї, любов що розуміла що друзі, учні зрадять, віддадуть на смерть, відречутся, найближчі сердцю люди стануть чужими і будуть говорити про те що ніколи не знали мене, любов все це бачила. Бачила те що вона залишится одна, на землі не буде підтримки, в час найбільшої скорботи і страждань вони не зрозуміють і проявлять байдужість до внутрішнього переживання, а також рідний Татко відвернется і не допоможе. ЛЮБОВ все бачила, вона все знала, і ...вона була згодна. Вона сказала: «Так» на муки, на страждання, на зраду, і навіть на.... смерть. Ні одна причина не могла зупинити її, все рухнуло під натиском її сили. Залишилась тільки вона – ЛЮБОВ.

( Read more... )

Ангельска історія Різдва

В связи с приближением праздников, решил поделиться историей Рождества в собственном представлении. Люблю я этот праздник. (простите, те кто не понимает украинский язык)

Ангельска історія Різдва

Повнота. Гармонія. Мить розділивша вічність. Вічність, що опустилася на землю і дозволила земному і кінцевому побачити себе.

Але... Навіщо? Для чого? Хто? Коли? Ці питання немов чудовий и пьянкий запах квітів обгорнув Гавриїла, не даючи йому насолоджуватися ним. Серед цього пянкого запаху квітів особливої уваги привертав запах квіточки під особливим іменем – ЛЮБОВ. Це слово було для нього чарівним, таємничим, огорнутим прохолодним світанком, і в той же час потужним щоб відповісти на всі питання які виникали у нього. ЛЮБОВ – ось що вразило його.

Зрозуміти мить що стала вічнимою неможливо. Можна почути голос який розповідає про любов, також побачити дію любові і відчути цю дію на собі.

Бог чекав. Чекав перебуваючи у вічному часі, земну годину. Чекав довершенність. Для того щоб виповнити задуманне, для того щоб повернути своїх дітей до себе. Діток які порахували себе занадто розумними, щоб від когось бути залежними, прагнучи незалежності, діточок, які відвернулися від батьківського дому і подумали що краще бути сиротами ніж мати дім, Тата та сімью. Завдяки цьому бажання дітей виконалось. Вони стали сирітками. Відстань в середині сімї стало дуже великою, відтепер бажання дітей повернутися назад було неможливе. Але... Татко ніколи не забував про своїх дітей. Він бачив відстань розділявшу сімью. Відстань і провину могла змінити лиш кров, кров Сина який залишився в сімї. Кров вічності. Кров яка змінить вічність в багряний колір. Кров що буде взивати до небес. Кров що дае свободу вічності, бессмертя, повноту, радість.

Татко дочекався...  Цей момент настав.

Заради непокірних повинен померти покірний, брудних і підлих – чистий і білосніжний, смертних – вічний. Що побудило Його зробити це? Чому Він дав згоду? Роздумуючи над всім цим Гавриїл розумів що одне лиш слово може дати вичерпуючу відповідь на всі запитання – ЛЮБОВ. Любов що знала про  страждання, муки, які чекають на неї, любов що розуміла що друзі, учні зрадять, віддадуть на смерть, відречутся, найближчі сердцю люди стануть чужими і будуть говорити про те що ніколи не знали мене, любов все це бачила. Бачила те що вона залишится одна, на землі не буде підтримки, в час найбільшої скорботи і страждань вони не зрозуміють і проявлять байдужість до внутрішнього переживання, а також рідний Татко відвернется і не допоможе. ЛЮБОВ все бачила, вона все знала, і ...вона була згодна. Вона сказала: «Так» на муки, на страждання, на зраду, і навіть на.... смерть. Ні одна причина не могла зупинити її, все рухнуло під натиском її сили. Залишилась тільки вона – ЛЮБОВ.

( Read more... )